Сільська рада села Брустури Тячівського району Закарпатської області

Можна старатися всіма силами прикрашати дійсність, але від цього втрачається почуття реальності.

Ліпше дивитися на життя реально, щоб бачити тверезими очима, що є добре, а що потребує змін.

Тому в цю галерею ввійшли ті фото, де можна побачити і екологічні проблеми і проблеми села взагалі і просто гарні фотографії

   Гори, гірська річка, хатини, люди – нічого нового для гірського села. Так уже ведеться десятки років, що тут нічого не міняється. Але людям хочеться сподіватися на ліпше.

   Кожен день сільського голови Фіцая Михайла Михайловича заповнений роботою вщерть, потрібно встигнути всюди, так що часто навіть нема часу вилізти з машини.

   Та навіть на робочому місці часто не вистачає часу перевести подих, бо невідкладні справи села Брустури потребують негайного вирішення. І голова села ніколи не забуває, що він обраний людьми для того, щоб представляти і захищати їх інтереси, бо село – це люди, його жителі, з їх проблемами і турботами. І невирішеними питаннями

Секретар сільради Косюк Магдалина Анатолівна мусить постійно бути на робочому місці. Адже хоч прийомні дні понеділок і четвер, але люди йдуть постійно, їх проблеми не вибирають прийомних днів.

На плечі головного бухгалтера Костяк Марії Михайлівни лягло не лише ведення фінансової документації, але і освоєння комп’ютера, який став необхідним інструментом для роботи.

Сільська рада – це найвищий і найвідповідальніший виконавчий орган села. Для неї нема перерви на канікули, тому що проблеми села треба вирішувати постійно.

Голова села добре знає людей, адже Михайло Фіцай працював спочатку вчителем школи, потім директором, а потім одержав довір’я виборців на керівництво селом.

А село і його проблеми – це, насамперед, проблеми людей, їх насущні нужди, їх пошуки справедливості та захисту. А крім цих завдань є ще і глобальні завдання, котрі стосуються села в цілому.

Будні Лопухівської сільської ради Ви можете побачити на фото знизу:

Із-за віддаленості Лопухова від райцентру кількість питань, що їх треба вирішити не зменшується, а навпаки. Одною з таких проблем є ремонт доріг, що із-за недостатнього фінансування вже майже втратили пригодність для руху легкових автомобілей.

Але за допомоги районного і обласного керівництва ця проблема вирішується, на четвертий квартал цього року виділено майже два мільйони гривень.

Тут постає слідуюча проблема, яку треба вирішити – знайти підрядника на ці роботи, адже районна дорожно-ремонтна служба перевантажена поточною роботою…

Голова сільської Ради Фіцай Михайло Михайлович оперативно вирішує всі поточні питання, що виникають. По-іншому і не звик працювати, та й не можна по-іншому – відсутність земельних ресурсів, гірська зона, важкі умови життя людей та безробіття формують підвищені вимоги до влади.

В цьому йому допомагають секретар сільради Косюк Магдалина Анатолівна, головний бухгалтер Костяк Марія Михайлівна, соціальні робітники Дубівського територіального центру Сойма Наталія Дмитрівна та Павлюк Марта Василівна та сільські депутати, зокрема підприємець Сойма Михайло, який весь цей час більше уваги приділяв підготовці до свята, чим власному бізнесу.

Адже сільські депутати не звільнені від роботи і мусять знаходити розумний компроміс між власною роботою і виконанням обов’язків депутатів.

У міжгір’ї, де піниться і мчить по кам’яних плитах бурхлива річка Брустурянка, ще й зараз можно помітити сліди минулої війни – доти, дзоти, вогневі майданчики, залізобетонні протитанкові надовби, напівзруйновані окопи…

Все це залишки усть-чорнянського укріпрайону лінії Арпада. Більш як сорок років тому тут було багато протитанкових і протипіхотних мін, спіралей Бруно, «їжаків», тощо.

Село Брустури було сильно укріпленим об’єктом цієї системи. Все це в лоб, з фронту, було практично неприступним. Крім цього багато підвалів будинків було перетворено у вогневі точки.

Восени 1944-го року радянські війська 17-го окремого гвардійського корпусу звільнили укріпрайон з тилу. Це було 18-го вересня 1944-го року. Червонозоряних воїнів, своїх визволителів, мешканці села прийшли вітати з лісу, навколишніх приселків, де переховувалися від фашистів. Перед цим вони втекли туди в зв’язку з тим, що озвірілі німецькі фашисти повністю спалили село.

Радянські воїни зразу ж почали розчищати дороги, вулиці від загороджень, проводити розмінування. Раптом на окраїні села пролунав сильний вибух. Як згодом вияснилося – це підірвався на міні лейтенант Лопухов. Він загинув, рятуючи життя верховинців.

Підрозділ, яким командував лейтенант, знешкодив велику кількість різних мін, вибухонебезпечних предметів. При цьому воїни проявили безстрашшя і героїзм.

Лейтенанта Лопухова поховали з усіма почестями. Старожили говорять, що вічний упокій він знайшов на церковному цвинтарі.

На честь загиблого героя у 1946 році Брустури перейменували на Лопухово. Пройшло багато років, однак, на жаль, подробиць біографії, родичів відважного радянського офіцера так і не вдалося встановити…

«Його прізвищем названо село», В. Дублянський, ветеран Великої Вітчизняної війни, газета Дружба від 16.02.1985 року.

Це порівняно недавня історія села, але, на жаль, дані про прізвище лейтенанта Лопухова виявилися неточними, тому було прийнято рішення повернути селу попередню назву – Брустури.

Що стосується історії виникнення поселення Брустури, то ми збираємо факти, які будуть оприлюднені на цьому сайті.

Селу досить пошкодили повені 1998 і 2001 року, коли воно було практично відрізане від цивилізації і допомога приходила лише вертольотами, але про цей період тут не хочуть говорити.

Це – вже історія, минуле, а жити треба в сьогоднішньому і для майбутнього.

Цього дня, а саме 6-го вересня 2008 року село Лопухово, Тячівського району, Закарпатської області відмічало свій 370-ти річний ювілей від дня його заснування, який датується 1638 роком.

В цей час село жило тим, що вперше буде масово проводитися день села, особливо, досить таки солідна дата – 370 років від дня його заснування.

Тому як завжди є люди, котрі чекають, чим це все закінчиться, а є люди, котрі беруть на себе відповідальність і стараються зробити все, щоб прийняти гостей і щиро відзначити цю дату.

 Сільський голова мусить бути у вирі подій, тому що до нього сходяться всі питання, які потрібно вирішити або скоординувати. А подеколи і потрібно взяти в свої руки, щоб переконатися, чи дійсно воно так.

А хочеться, щоб попри все – чи погані дороги, чи прогнози, чи непевну погоду – свято було людям. Бо це основне для голови, депутатів і сільради, вони ж бо покликані бути для людей.

  Треба сказати, що цей день вдався. Були і гості, були і газди задоволені. Тому що організація була на рівні. Це дуже чудово, коли є не лише бажання зробити людям свято, але і знайдена можливість його зробити

   Ось уже 370 років, як між двома горами на березі річки Брустурянка започатковане село Лопухово. Від заснування воно одержало назву Брустури і перша згадка про нього датується 17 століттям, а, точніше, 1638 роком.

   У 1946 році село Брустури було перейменовано в Лопухово на честь визволителя – лейтенанта Лопухова, який разом із своєю частиною проводив розмінування села під час Великої Вітчизняної війни. На жаль, при перейменуванні села було використане невірне прізвище, тому у 2007 році депутатами сільради та жителями села було прийнято рішення повернути селу першоначальну назву – Брустури.

    Село сильно постраждало під час паводків 1998 та 2001 року, з того часу дорога від Усть-Чорної до Брустур чекає капітального ремонту. Наші люди завжди були і є роботящими, тому ми з надією дивимося в майбутнє. Приходять зміни на краще, все більше людей одержують роботу у власному селі. Але працювати є ще над чим, адже сільське життя – це череда питань, які треба вирішувати. І вирішувати їх так, щоб люди знали і бачили – про них думають, ними цікавляться, їм допомагають.

   У селі є будинок культури, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, у яку ходять біля 600 учнів, православна і католицька церкви, дитячий садок. І щоб життя села не замирало, потрібно держати руку на пульсі його життя, чітко розуміти ті труднощі, з якими приходиться стикатися всім державним і суспільним установам.

    Багато в чому життя Брустур уже нормалізувалося після попередніх років перебудови державної економіки, знайдено спільну мову з громадою села, тому можно сподіватися, що майбутнє нас чекає краще, чим сьогодення. А працювати над його наближенням потрібно спільно – як громаді села, так і сільській раді, школі та церкві. Раді будемо бачити Вас і бажаємо Вам приємного відпочинку!